Відгуки про нас

Пунктуація та орфографія збережені

 Я, *********************, у минулому вчитель фізики однієї з шкіл міста Тернополя поступила в лікарню № 1 з букетом захворювань. Невесела, хмура, слаба. Високий цукор, голова мутна, ноги в колінах трусились, відчуття величезної втоми, апатія. Першу порцію надії, що все буде добре зі мною я одержала у приймальному покої, коли люди в білих халатах швидко, привітно записували мої дані, брали аналізи, повезли мене з паличкою (подружкою) на рентген, та електрокардіограму, а потім і в палату. Все це було зроблено знову ж таки привітно і турботливо. А далі пішло лікування, з кожним днем мені ставало все краще. Лікувала мене завідуюча відділенням невідкладних терапевтичних станів Ковальська Лариса Йосипівна, строга, вимоглива, я навіть трохи її побоювалась. Чудова, мудра лікар, що уже через тиждень лікування я відчула себе майже здоровою і готуюсь до виписки. Але крім ліків, що покращують здоров`я людини, лікує ще атмосфера лікарні, атмосфера доброзичливості і турботи. А це наслідок роботи зав. відділом, старшої медсестри Світлани Романівни і головної медсестри лікарні  Марії Антонівни. Вони непомітно постійно контролюють весь процес життя відділення. Кожний ранок приходять троє жінок в палату, дивляться що де і як лежить, стоїть, питають, чи є проблеми, прохання. Я зрозуміла, що це були сестри-господині. Кожний ранок – це уже хороша система роботи. Не один раз спостерігала спілкування з хворими лікаря Галини Олексіївни, її мудрість у лікуванні, відданість професії. Промайнула думка, що з такими лікарями як у відділенні невідкладних терапевтичних станів навіть не страшно хворіти. Особливу вдячність маю до мед сестричок – снайперів, які з першого разу попадали в мої погані вени, особливо Христинка, яка щодня це робила, ставлячи крапельниці, та ще лагідно приговорює : все буде добре. Інші сестрички також високої кваліфікації, бо жодного разу я не потерпала від «непопадання». Не можу не згадати про жінок- санітарок, які постійно мили, чистили, протирали, допомагали хворим. І все це привітно, лагідно, охоче. Чудове враження у мене залишилось від тих жінок, що нас годували. Подасть їжу, скаже добре слово, наприклад: сьогодні «зупка» гаряча, як Ви любите, маю для Вас чай несолодкий , « чорний хлібчик». Це ж ознака доброти і уваги до людини, бо хворих багато у відділенні не 2 – 3, а багато, люди весь час змінюються у палатах , а вона пам`ятає,  що кому дати, сказати. Така увага дуже потрібна і приємна старшим людям, бо старі люди, як діти, дуже вразливі. Постарієте, переконаєтесь.

Особливу вдячність хочу залишити лікарняній кухні за чудові «зупки», каші і підливи, за намагання скрасити скромні можливості (фінансові) лікарні і бурячком – салатом, і морквинкою, і зелениною. А одного разу мені як 12 год., як  діабетику принесли 2 пиріжки, гарячі, смакоти неймовірної. Я господиня з досвідом і вмію дещо і ставлю високу оцінку лікарняній їжі. Моїм рідним було недозволено приносити мені домашню їжу, я харчувалася фактично тільки лікарняною.

 А ще не можу не згадати з вдячністю і задоволенням про всі дивани, куточки і зв`язки крісел, що стоять по всіх коридорах і вестибюлях лікарні. На багатьох з них ми з паличкою сиділи по кілька хвилин, щоб трохи відпочити і йти далі. До чого ж я їх в ті хвилини любила, в думках хвалила, мудрість людини, яка все це поставила і дякувала їй безмежно. Отже рухатись треба хворій людині обов`язково, але нехай на її шляху десь стоїть диван, чи крісло, щоб можна було відпочити, передихнути. Отже я буду закінчувати свої записи, спостереження і аналіз побаченого, почутого. Єдине я не вияснила для себе чи то такий підбір кадрів у терапії, чи їм спеціальне щеплення зроблене на доброту, щирість і доброзичливість , але факт існування всього цього є. Я зробила ці записи і подумала, що може ці спостереження хворої із відділення невідкладних терапевтичних станів будуть цікавими для Вас, головний лікарю лікарні. Бажаю Вам і Вашому колективу ,щоб Господь Бог і свята Богородиця охороняли вас всіх, надавали здоров`я міцного вам, щоб ви мали сили повертати його іншим людям.

  З великою повагою і вдячністю колишня хвора, а тепер майже здорова ************

02.04.2018р.

P.S. А  ще у відділенні невідкладних терапевтичних станів зроблений Господній куточок з такою любов`ю, такий урочистий ніби закликає людину: підійди, поклонись, прокажи молитву, перехрестись і тобі людино, стане легше. Я це робила постійно.

vidguk004.jpg

 Щиро висловлюю подяку лікарям  хірургічного відділення першої міської лікарні, всійопераційній бригаді (Оседчук Дмитру Васильовичу, Привроцькому Віталію Миколайовичу, Василюк Леоніду Вікторовичу), всьому мед. Персоналу за золоті  руки, за чуйність, людяність, за щирі, небайдужі серця. Не знайдеться слів, щоб вистовити вдячність, бо вона безмежна. Дякую долі, що звела мене з цими лікарями.

 При сьогоднішніх проблемах медицини: дефіцит ліжок (переповненні палати) дорогі медикаменти, або взагалі їх відсутність та багато інших проблем, протее у цьому відділенні немає дефіциту людяності, милосердя, підтримки співчуття, професіоналізму, хочу відзначити, що у колективі працюють в основному молоді люди, які ще здавалось би, зовсім недавно закінчили навчання, а їх уже можна назвати професіоналами.

 Очолює цей дружній коллектив завідуючий відділення Осадчук Дмирто Васильович.

 

Низький вам уклін.

Бажаємо вам міцного здоров'я, успіхів у нелегкій, але потрібній та благородній роботі

10. 01. 2013р. **************

Від щирого серця висловлюю щиру подяку доценту Шидловському Олександру Вікторовичу, та всім працівникам хірургічного  відділення Дорогеньких сестричок хочу поздоровити з їх професійним святом «днем медичної сестри» і побажати їм міцного здоровя, щастя, радості у їхньому житті, чуйності до пацієнтів.  Щиро всім дякую.  З повагою ***************

Подяка

Велику шану хочу скласти за працю від Бога, за чуйність, за дбайливе ставлення до пацієнтів:

Лікарю хірургу Привроцькому Віталыю Миколайовичу Та професору Шідловському Олександру Вікторовичу! А також,висловити подяку Осадчуку Дмитру Васильовичу, за щиру турботу про своє хірургічне відділення і за оновлення матеріального забезпечення післяопераційних палат.

Нехай сіяє кожен день добром,

Хай ангели від бід оберігають,

Хай моя вдячність, шана і любов

Вам у житті завжди допомагають!

Ви лікарі від Бога, я скажу як є –

Бо можна Вам в усьому довіряти!

Хай Матір Божа сили Вам дає

Й не втомлюється Вас щодень Благословляти!

Даруйте людям здоровя, і хай Вам Бог його сторицею поверне!

Щастя Вам, витримки, віри, надії і любові! Пацієнтка палата №9 ****************

   Хочу виразити щиру подяку і низький уклін від мене і моєї сім’ї Осадчуку Дмитру Васильовичу, Балабан М.М, Бабрах О. К, операційні  сестрі, за їх золоті руки, доброту, чуйне серце. А також хочу подякувати сестрам які приймали участь в моєму лікуванні.

   Бажаю вам усім добра, здоров’я, щастя у вашій нелегкій роботі. Хай благословить вас Бог.

                               З повагою і великою вдячністю ********************  20. 04. 2011р.

Щиру подяку від серця складаємо, Голову низько в пошані складаємо

Перед людьми із душею відкритою, Перед невтомними талановитими-Працівниками в білих халатах, Що в хірургічному, завжди на чатах!!!

Хочемо подякувати професору Дейкалу Ігору Миколайовичу,Карелу Олегу Ігоровичу!

Медсестрам і перев’язувальним сестрам.

Хай втоми не знають Ваші руки золоті,

А серця ніколи не втрачають доброти!

Даруйте людям  здоровя , і хай Вам Бог його сторицею поверне!

З повагою та вдячністю пацієнтки ********************************

 11.11.2011р.

Народна мудрість:»Бережи одяг поки новий, а здоров'я поки молодий». Та зазвичай у круговерті буднів ми дбаємо, як нажити матеріальні добра, а далі»якось буде». Кожному іменникові бажаємо щвстя і здоров'я і вважаємо це «стандартом».  Та коли організм «Сигналит» про допомогу, коли не знати звідки береться підступна хвороба, тоді усвідомлюєш, що все-таки здоров'я неабияка цінність, і потрібно його не тільки бажати, але й підтримувати…

«У вас підозра на гострий аппендицит. Потрібно терміново оперувати»- таке повідолення лікаря минулого понеділка пролунало для мене як вирок. Це ж треба,як тиждень почався! То що там початок тижня.Це ж якрз розгарсесії, захист курсових. Одногрупники он від кафедри до кафедри бігають кросс коридорами університету, а той-  на операційний стіл… Та що поробиш!

У лікарні,зізнаюся років тому десять лежала. Про аппендицит краєчкам вуха чула, але що й до чого дізналася вже у стінах першої міської лікарні, куди привезла мене «Швидка» буквально з території університету. Переступаюлікарняний поріг, і перше враження : тут якась надиво по-домашньому затишно. Все це завдяки старанням головного лікаря Чайівського.Я.Ф. і всього медичного персоналу. Проходжу довгим коридором, і бачу обладнані куточки з образами та іконами, де всі бажаючі мають можливість схилити голову перед Всевишнім в подячі чи в просьбі.

Місце моєї «дислокації» на шість днів виявилась палата номер 4 у хірургічному відділенні. Саме слово «хірургія» викликало мороз пошкірі, не кажучи вже про моторошний вигляд систем для капання, уколів та інших медичних інструментів. Та хвилювання зникло, коли побачила,що працює у хірургічному відділенні ціла команда справжніх професіоналів на чолі з молодим та енергійним хірургом Дмитром Васильовичем Осадчуком. Оптимізму і почуття гумору не бракувало людям у білих халатах навіть в операційній, тому ними вони щедро ділилися зі мною. Одужувала я під пильним наглядом лікаря Андрія Васильовича Чорномидз.

Не знають тут спокою і медсестри, які за день намотуютть десятки кілометрів, бігаючи від палати до палати. Вони доклали чимало зусиль для того, щоб моє перебування, як і багатьох інших пацієнтів, було максимально комфортним. А в хірургії, як ні в якому іншому відділені лікарні, пацієнтів не бракує ніколи. Тай, в свою чергу, спеціальні ставить високу планку до всього персоналу хірургії. Бо тут кожного дня незалежно від погоди за вікном і настрою на душі, люди в білих халатах рятують людські життя.

 

 12.05.2012р.

м. Тернопіль, вул.Шпитальна, 2

  0352 52 14 08